?

Log in

Previous 10

Jan. 26th, 2014

Дух Героїв Крут – з українцями на Грушевського

IMAG0195
25 січня 2014 року у Державному історико-меморіальному Лук’янівському заповіднику - з ініціативи «Жіночого товариства імені Ольги Басараб та Олени Теліги» - представники Товариства та Київського міського відділення ОУН вшанували пам’яті Героїв Крут. Захід проходив біля реальної могили похованих крутянців Володимира Шульгіна та Володимира Наумовича.

Священик Української Греко-Католицької Церкви провів панахиду за загиблими в національно-визвольній війні початку ХХ століття та тепер, на Грушевського. Отець Зіновій вказав на необхідність правити служби по всіх церквах України – на спомин Героїв Крут та новітніх Героїв України, які загинули тепер на барикадах у Києві.

Зі словом виступили: членкиня Товариства Олена Леонтович, голова ОУН Богдан Червак, голова Фундації імені Олега Ольжича Сергій Кот, член Проводу Товариства Любов Боса.

З виступу Олени Леонтович: «Дорогі друзі! Сьогодні ми відзначаємо подвиг Героїв Крут. День 29 січня 1918 року увійшов в історію визвольних змагань днем скорботним і героїчним. Скорботним тому, що загинув цвіт  нації, але  й героїчним, бо ці молоді українці (наймолодшому Андрію Соколовському було лише 15 років) явили світу небувалу мужність і відданість своїй Батьківщині. Це були народини, як сказав Євген Маланюк, нового українця, крутянці кров’ю розписалися під ІУ Універсалом.
Коли  Україна опинилась у смертельній загрозі, вони без вагань стали на її захист і записались до  студентського куреня Січових Стрільців. Перша сотня, яка складалась із студентів київських університетів, старшокласників Другої гімназії імені Кирило-Мефодієвського братства, учнів фельдшерської  і геодезичної шкіл разом з чотирма сотнями юнаків (курсантів) І Юнацької  школи імені Богдана Хмельницького і чотою гайдамаків (всього біля 600 вояків) прийняли бій з військом, удесятеро більшим в першій  більшовицькій навалі на  Україну. Крутяни затримували наїзників цілий день і відступили за наказом командира, сотника Аверкія Гончаренка. В бою загинуло 250 юнаків, 11 старшин, частина січовиків, а одна їхня чота потрапила в полон до «виблюдків пекла» ( Л. Черняхівська-Старицька) і після нелюдських катувань  розстріляна. Та діти України не були зломлені, бо, коли галичанин Григорій Пипський заспівав Гімн, всі підхопили і вмирали з його словами на устах.
Ми стоїмо біля правдивої могили крутянців Володимира Шульгина, організатора молоді і надії української науки, і його друга Володимира Наумовича, які в останню мить обнялися і залишились в дружніх обіймах навіки.
Приклад крутянців надихав  героїв наступних поколінь.
В граніті  пам’ятника читаємо: «Нема любові понад ту, Що окропила кров’ю Крути» (Василь Письменний).  Тією ж любов’ю до України перейняті були і духовні нащадки крутян, що в наші дні стояли на вулиці Грушевського в Києві, де на щиті написані слова «Тут наші Крути», в обороні демократії, світлого, справедливого  майбутнього Батьківщини вбиті вірменин Сергій Нігоян,  білорус Михайло Жизневський,  українці, замучений нелюдами українець Юрій Вербицький і   Роман Сеник,  який помер від ран.
Слава героям України у віках!»

Богдан Червак у своєму виступі відмітив: «Кожного разу, коли ми відзначаємо пам’ять Героїв Крут, ми наголошуємо дві речі. Перше. Ми кажемо, що їхні життя, їхній подвиг став прикладом для нового покоління борців за волю України. І це справді так. Неможливо собі уявити національно-визвольний рух Української військової організації, Організації українських націоналістів чи Української повстанської армії без героїчного прикладу Героїв Крут. Коли національно-визвольні змагання ІІ Світової війни велися на наших землях, і люди вмирали за Україну, то прикладом для них були саме ці люди, саме ці постаті, Герої Крут. І друге, що ми завжди наголошували, що гарантією, запорукою того, що оця драма, яка була розв’язана на початку минулого століття, більше ніколи не повториться, - це сильна, заможна, незалежна Українська держава. Але події, які відбуваються сьогодні в Києві і по всій Україні, це заперечують. Ми маємо начебто незалежну державу, принаймні маємо всі її атрибути – президента, уряд, парламент, синьо-жовтий прапор, герб, своє військо – але виявилося, що все це не є гарантією неповторення драми під Крутами. Вона повторилася сьогодні, у Києві на Грушевського, і вона повторюється по всій Україні. Із цього нам треба зробити урок і пам’ятати про те, що насправді боротьба за Українську державу не закінчується ніколи. І навіть маючи свою державу, треба бути готовим вмирати за її самостійність і незалежність. Сьогодні дух крутянців навіть не на їхніх могилах, він на вулиці Грушевського. Сьогодні дух крутянців воює з «Беркутом», на барикадах. Саме приклад Героїв Крут допомагає сьогодні молодим українцям вступити у бій з «Беркутом», як з тим злом, яке хоче побороти і поставити на коліна українців і Українську державу. Їм це не вдасться. І приклад Героїв Крут – яскрава ілюстрація. Чому наші хлопці б’ються сьогодні на Грушевського? Тому що вони знають приклад крутянців. Вони знають про героїв УВО, ОУН і УПА. І вони тепер готові вмерти за Україну. І сьогодні до пантеону Героїв України доєдналося сучасне покоління українців. Ми оплакуємо їхні смерті, але ми розуміємо, що вони вмерли за Україну. Вони вмерли за Україну, маючи вже ніби Українську державу. То ж пам’ятаймо про це, гідно вшановуймо їхню пам’ять. Слава Україні!»

Сергій Кот у своєму виступі зазначив, що Герої Крут стали першими, хто на Великій Україні віддав своє життя за незалежну Українську Державу, за волю України. «Вони були першими і стали прапором для багатьох поколінь українців у боротьбі за свою державу, за волю, за справедливість для української нації, - наголосив голова Фундації ім. О.Ольжича. - З тими іменами йшли в бій Герої Базару, і поряд з гімном у їхніх головах, у їхніх душах були постаті Героїв Крут. З тими іменами йшли на смерть легендарні Білас і Данилишин. З тими іменами народжувалося, формувалося покоління Ольжича, Теліги, хто з відкритим обличчям вступив на прю за Українську Державу, за українську націю і віддали своє життя в за стінах гестапо. З тими іменами йшли у бій вояки Української повстанської армії. З тими іменами формувалося покоління української молоді в українській діаспорі, які десятиліттями перебуваючи на вигнанні, зберегли Українську державність як символ, зберегли українську традицію, культуру, вірили в перемогу, і ця віра втілилася в життя. Це ще раз доводить те, що ніколи жертви за націю, за свою державу не бувають марними, ті жертви завжди перетворюються в життя. Це є смолоскип, який веде за собою нові покоління героїв. І ми це побачили в подіях на Грушевського. Ми вже зараз можемо сказати, що на Європейській площі постане пам’ятник Героям Грушевського. І вони ввійдуть в історію України як ті, хто в критичний момент відстоював Українську Державу і волю Української нації. А те, що це не порожні слова, говорять ті злочини, які творяться щодо українців, яких вбивають, катують за те, що вони є українці. Ті, хто знущається, - вороги нашої нації, вороги нашої держави. І пощади їм не буде! Ніколи в історії не бувало, щоб народ не переміг! Віримо в перемогу і вшановуємо пам’ять наших Героїв! Слава їм!»

Любов Боса у своєму виступі відмітила, що родина Шульгіних, в якій Володимир став Героєм Крут, завжди стверджувала український характер півдня України. «Стверджувала, що українські пращури, козаки не даремно проливали там свою кров. Сьогодні південь і схід України насправді підтримують Євромайдан. І ми знаємо безліч героїв з південних та східних регіонів, які сьогодні готові там скласти свої сили за незалежність та волю України», - наголосила член Проводу «Товариства ім. О.Басараб та О.Теліги». П. Люба підкреслила необхідність замінити назви вулиць та міст України, які пов’язують нашу історію з Росією, з радянською імперією, порвати з тоталітарним минулим.

«Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань!» (З Декалогу українського націоналіста)

IMAG0200
Олеся Применко,
голова «Жіночого товариства імені Ольги Басараб та Олени Теліги»

Dec. 30th, 2013

Жіноче товариство подарувало казки діткам з будинку «Малятко»

До дитячого будинку їхали з дівчатами вперше, тому дуже хвилювались. Київський міський Будинок дитини ім. М.М.Городецького «Малятко», розташований у с.м.т. Ворзель, - спеціалізований заклад медико-соціальної реабілітації для надання медичної допомоги дітям-сиротам, які залишились без піклування батьків, з органічним ураженням центральної нервової системи, в тому числі дитячим церебральним паралічем, з порушенням психіки. Заклад функціонує з 1933 року. Це – дитбудинок для діток з особливими потребами, що покладало на нас ще більшу відповідальність. Від цього усвідомлення наші хвилювання тільки зростали: як нас приймуть дітки? чи сподобається їм наш проект? як краще його представити? – повно думок не давало спокою під час підготовки «Українські казки – дітям».

Авторка проекту, яка спеціально для його представлення у дитячому будинку приїхала з-за кордону, - Марина Применко. Піар-менеджер FOMA SHANSON (гурт «Мандри»), керівник Всеукраїнської мистецької агенції «Традиція», активна громадська діячка, авторка багатьох соціальних проектів, у більшості для діток, – мила, приємна, розумна українська дівчина. У 2011 році Марина з колегами проїхалися практично по всіх українських регіонах і зібрали «Казкову карту України», яка об’єднала всю інформацію про місця народження героїв українського фольклору та сучасних казок. Цей проект схвально прийняли багато діток зі шкіл Київщини.

Тепер ми везли його в Будинок дитини. Дякуючи Віталію, водію народного депутата ВО «Свобода» Олега Гелевого, який без вагань надав нам свій автомобіль, наша дорога була легка і швидка. Жіноче товариство висловлює щиру подяку народному депутату і Віталію!

Ми привезли дітям у подарунок фрукти і чудові книги від видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Жіноче товариство висловлює також щиру подяку директору видавництва Івану Малковичу, який передав діткам з «Малятка» казки власного видавництва!

Наші хвилювання та побоювання щодо прийому діток були даремними. Тільки ми зайшли до «Малятка», нас огорнула тепла, привітна й дружня атмосфера. Дітки й працівниці (медсестри, няні, лікар Тетяна Володимирівна – їм окрема щира подяка за прийом!) активно взяли участь у нашому проекті. Усім було цікаво, і дітям і дорослим.

Проте було помітно, що персонал «Малятка» був дещо втомлений від приїздів різних «відвідувачів», які особливо зачастили на свята. З різною метою: хтось із щирою благодійною, хтось «попіаритись». Та й на дітках такі часті візити також відбиваються. Тетяна Володимирівна попросила нас одразу, щоб гра була недовгою, бо дітки збуджуються, і потім їх складно заспокоїти. А треба пам’ятати про їхні особливі потреби!

Та найбільше мене вразила майже доросла серйозність зовсім маленьких – 2-3 роки. Вони тихенько сиділи на стільчиках і спостерігали як старші бігали за Мариною і чіпляли казкових персонажів на «Казкову карту». Майже не розмовляли, але дуже уважно дивилися. І я вкотре подумала: «Якою то треба бути матір’ю???» Звісно, ми не маємо права когось засуджувати. Але коли я дивилася у допитливі очі діток із дитячого будинку – постійно було присутнє відчуття людської жорстокості.

Зрештою, усі залишились задоволеними. Головне – дітки отримали дещицю казкового позитиву. Жінки з персоналу нам дуже дякували.

І ми з дівчатами стали, здається, трохи кращими… Так завжди буває, коли занурюєшся у чистий дитячий світ. Головна вимога від дорослих: не залишити у ньому брудні сліди!

Відомо, що дитячі будинки Києва та області не мають великих матеріальних потреб – благодійників та меценатів достатньо. Діткам привозять багато різних подарунків. Але завжди залишається одна велика, часто незадоволена, потреба – у батьківській турботі.

«Чужих дітей не буває», але чому діти стають чужими для своїх батьків?!

І які то потрібні витримка, жертовність, любляче милосердя та відкритість серця персоналу дитячих будинків – честь їм і шана!

Олеся Применко,

голова «Жіночого товариства імені Ольги Басараб та Олени Теліги».

На фото:

1. Сонячний двір дитячого будинку.

2. Ми – Вікторія Козачинська, Олеся Применко та Марина Применко – біля Будинку дитини «Малятко».

3. Як ми грали з дітками та персоналом дитбудинку у відгадування українських казок.
1

2

IMAG0088

Dec. 16th, 2013

ВІДБУВСЯ ХХ ВЕЛИКИЙ ЗБІР ОУН

DSC_0594

14 грудня у Києві відбувся ХХ Великий Збір Українських Націоналістів. Найвищий форум націоналістів відкрив голова Сенату ОУН професор Дмитро Степовик. Від імені управи Фундації імені Олега Ольжича в Канаді ХХ ВЗУН привітав Іван Підкович. Також було заслухано вітання від Голови, Дирекції та членів Дослідної Фундації імені Олега Ольжича у США, яке передав Екзекутивний Заступник Голови Михайло Герець – «Назарук», а також професора, доктора філософії зі США Наталії Іщук-Пазуняк.

Крім того, Великий Збір ОУН привітали представник ОУН у США – Олександра Ткаченко, Німеччині – Оксана Гриненко, Об’єднаних Арабських Еміратах – Дмитро Мосійчук.


Було зачитано вітання від Голови Проводу ОУН(бандерівців) Стефана Романіва. Народний депутат України, заступник Голови ОУН Павло Кириленко передав вітання від ВО «Свобода» та його голови Олега Тягнибока. Від ВО «Тризуб» імені Степана Бандери вітав Дмитро Ярош, Конгресу українських націоналістів Степан Брацюнь. Народного руху України Василь Куйбіда, Української республіканської партії Сергій Джерж, Науково-ідеологічного центру імені Дмитра Донцова Олег Баган.

ХХ ВЗУН ухвалив рішення прийняти до ОУН на правах колективного члена Жіноче товариство імені Ольги Басараб та Олени Теліги на чолі з Олесею Применко.

Було заслухано та затверджено звіти керівних органів ОУН: Голови ОУН Богдана Червака, голови Головної контрольно-ревізійної комісії ОУН Леоніда Осипчука та голови Дисциплінарної комісії ОУН Катерини Криворучко.

Делегати ХХ ВЗУН схвалили ідеологічно-політичний документ «Український націоналізм і сьогодення: нові виклики і нові завдання», спільну заяву Голови ОУН Богдана Червака і Голови Проводу ОУН(бандерівців) Сефана Романіва «Сила у єдності!», а також концепцію змін до Статуту ОУН.

Головою ОУН одностайним голосуванням обрано Богдана Червака. Обрано також Провід Українських Націоналістів, новий склад Головної контрольно-ревізійної комісії ОУН та Дисциплінарної комісії ОУН.

Після завершення ХХ ВЗУН його делегати та гості вирушили на Майдан для участі у протестних акціях.

Матеріали ХХ ВЗУН будуть опубліковані у бюлетені «Сурма», сайті ОУН та тижневику «Українське слово».


В. Чмир,
голова Секретаріату ОУН

Джерело:
http://kmoun.info/news/view/1006.html

Dec. 12th, 2013

ЖІНКИ ЗАКЛИКАЛИ ОХОРОНЦІВ НЕ ВИСТУПАТИ ПРОТИ НАРОДУ

news-WZST1hcu36

Представниці «Жіночого товариства ім. Ольги Басараб та Олени Теліги» з хлібом і сіллю привітали міліціонерів, які стоять в охороні Адміністрації президента, з Днем збройних сил України.

Жінки прийшли до правоохоронців, аби закликати їх не виконувати злочинні накази керівництва, не йти супроти українського народу, який бореться за власні права. «Пам’ятайте, кому ви присягали – народу України! То ж захищайте народ! – наголосила у своєму виступі перед рядом міліціонерів голова Товариства Олеся Применко. – Ми, ті, хто вийшов на «євромайдани», боремося не з вами, а зі злочинною владою! Ви такі самі українці, як і ми! Ви наші брати, кохані, чоловіки, сини, батьки! Не йдіть супроти нас, будьте гідними офіцерами України!»

Міліціонери схвально сприйняли акцію жінок Товариства, хоча хліб-сіль не прийняли, керівництво не дозволило. Жінки заспівали «Ой у лузі червона калина», привітали офіцерів зі святом і вкотре нагадали, що український народ є мирним, але мужнім і стійким.

Плакати, з якими прийшли до міліціонерів – «Ви заручники режиму!», «Не виконуй злочинних наказів, гайда на майдан!» - жінки прикріпили до стіни барикади, яку спорудили мітингувальники, закривши прохід до Адміністрації президента. Це було зроблено, щоб унеможливити повтор провокації з захопленням АП, що сталося 1 грудня.

Чоловіки, які стояли біля цих барикад тепло прийняли і привітання зі святом від жінок Товариства, і хліб-сіль з їхніх рук, разом заспівали гімн України.


Душевна та урочиста атмосфера панує в кожному куточку «євромайдану». Українці розуміють усю складність ситуації та відповідальність за майбутнє своїх нащадків. «Я хочу, щоб мої діти жили у вільній європейській державі» - гасло кожного, хто у ці дні підтримує загальнонаціональний протест.

Громадська організація «Жіноче товариство імені Ольги Басараб та Олени Теліги» з першого дня долучилася до протестної хвилі «євромайдану» і підтримує усі дії мітингувальників.

Слава Україні! Героям слава!
Секретаріат ОУН

Nov. 20th, 2013

ВШАНУЄМО ЗАГИБЛИХ – ПАМ’ЯТАЄМО ПРО ЖИВИХ І НЕНАРОДЖЕНИХ!

Щороку, в останні тижні листопада ми вшановуємо пам’ять жертв Голодоморів в Україні. Цього року «Жіноче Товариство імені Ольги Басараб та Олени Теліги» долучається до заходів і закликає запалити свічку до 80-их роковин трагедії світового масштабу.

Ми, українські жінки, пам’ятаємо про загиблих під час Голодоморів 1921-22, 1932-33 та 1946-47 років.

Під час інтервенції Росії 1919 року більшовикам вдалося захопити Київ, куди переїхав «уряд» «Української Соціалістичної Радянської Республіки», що ввів російську мову як державну і нав’язав російську державну адміністрацію. По селах був розпочатий грабунок селян, а забране збіжжя та худоба вивозились до Росії. О.Шліхтер, на той час більшовицький комісар, писав, що з України було забрано 8,5 мільйони пудів хліба замість 50-ти (на які більшовики сподівались), і «кожний пуд заготовленого хліба забарвлений краплями крови».
На цьому політичному і насильницькому тлі державного тероризму і розвинувся голод, поширенню якого сприяли також посуха і неврожай, які 1921 року охопили найважливіші зернові регіони Росії – Поволжя, Північний Кавказ, а в Україні – її південні степові райони (Катеринославщина, Донеччина, Запоріжжя, Одещина, Миколаївщина, Харківщина). Протягом багатьох десятиліть у радянських шкільних підручниках стверджувалося, що на початку 20-х років голод охопив лише райони Поволжя, куди Ленін і його соратники просили продовольчої допомоги у західного світу. Про те, що такий самий голод охопив усю Південну Україну, звідки масово вивозився хліб на Північ Росії і на експорт, Москва мовчала.

Про Голодомор 1932-33 років маємо достатньо матеріалу, щоб з усією впевненістю заявити - це геноцид української нації.

Голодомор в Україні 1946–1947, який влаштувала російсько-комуністична диктатура, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам у соціалістичному таборі. Так, у 1946 році з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Румунії, у 1947 — 600 тисяч тонн зерна — до Чехословаччини, за тих два роки Польща отримала з Радянського Союзу 900 тисяч тонн хліба. А в Молдові, Бесарабії й південних областях України стрімко поширювався голод і лише за перше півріччя 1947 офіційно зареєстровано 130 випадків людоїдства.

Три жахливі хвилі геноциду прокотилися Україною з єдиною метою – зламати силу українців, здолати боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу, перетворити Україну на «харчового донора», а українців – на рабів. Тоталітарна комуністична машина вбила мільйони українських життів та скалічила мільйони українських доль.

Ми, українські жінки, свідомі того, що маємо не лише вшановувати пам’ять жертв комуністичного геноциду. Ми маємо турбуватися про живих, про майбутнє прийдешніх поколінь!

З материнською турботою про свої родини та нащадків, ми закликаємо заборонити «комуністичну партію України» та ліквідувати всю радянську символіку по всій Україні –
як злочинні щодо Українського Народу!


Провід «Жіночого товариства
імені Ольги Басараб та Олени Теліги»

Oct. 10th, 2013

Жіноча націоналістична організація організовує вечір пам’яті Ольги Басараб

18 жовтня (п’ятниця) о 18.00 у Фундації ім. Олега Ольжича (м. Київ, вул. Івана Мазепи, 6) відбудеться вечір пам’яті видатної українки, першої націоналістки, яка загинула від рук окупантів, - Ольги Басараб. Організатор вечора – «Жіноче товариство імені Ольги Басараб та Олени Теліги».

Про Ольгу Басараб українці знають мало. Проте її ім’я навічно записано на скрижалях національної пам’яті, як тієї, яка не скорилась, не зрадила, пройшла нелюдські тортури та зазнала мученицької смерті.
Про Ольгу Басараб розповідатимуть представниці «Товариства ім. О.Басараб та О.Теліги»:

  • Голова Товариства, кандидат філософських наук Олеся Применко;

  • Заступниця голови Товариства, доктор історичних наук Надія Стрішенець;

  • Почесна членкиня Товариства, відома громадська діячка та письменниця Олена Леонтович.

У програмі вечора звучатимуть українські пісні у виконанні молодої бандуристки Наталії Яків.

Наші діти та внуки заслуговують на історичну пам’ять, без якої будь-яка нація втрачає життя!
Запрошуємо націоналістів, патріотів, свідомих громадян та просто небайдужих до долі України.

Sep. 3rd, 2013

Про «Товариство ім. О.Басараб та О.Теліги»

«Товариство ім. О.Басараб та О.Теліги» – добровільне об'єднання фізичних осіб, що є неприбутковою, неурядовою, громадською, культурно-просвітницькою організацією, створеною з метою активної участі у розбудові Української національної держави, створення громадянського суспільства на ґрунті цінностей української нації, здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, інших інтересів українців в Україні та поза її межами.
Голова Товариства - кандидат філософських наук Применко Олеся Богданівна.

Провід Товариства у складі: доктор історичних наук Стрішенець Надія Володимирівна – заступник Голови Товариства, Секретар Проводу – кандидат філософських наук Козачинська Вікторія Валеріївна, члени Проводу – кандидат історичних наук Боса Любов Григорівна, народна артистка України Свириденко Наталія Сергіївна, кандидат філологічних наук Атаманчук Вікторія Петрівна, співробітник Музею книги і друкування Гринько Марія Олексіївна.
Установчий з'їзд громадської організації "Жіноче товариство імені Ольги Басараб та Олени Теліги" відбувся 29 серпня 2013 року.

Sep. 1st, 2013

МЕТА І НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ "ТОВАРИСТВА ІМ. О.БАСАРАБ ТА О.ТЕЛІГИ"

Мета Товариства:
·        утвердження в Україні державницьких принципів, ідеї сильної та незалежної Української держави на демократичних засадах;
·        патріотичне виховання Українського народу, метою якого є самовіддане служіння ідеалам української державності;
·        піднесення культурного рівня Українського народу, його добробуту;
·        збереження та примноження духовної спадщини Українського народу;
·        захист української мови, культури, природних багатств нашої землі;
·        захист прав і свобод українських жінок в Україні та поза її межами.

Основними напрямами діяльності Товариства є:
·        громадсько-політичний – відстоювання інтересів Українського народу, заради його безпеки та добробуту; сприяння залученню жінок до управління справами суспільства і держави;
·        юридично-правовий – захист прав і свобод українців, жінок, дітей, молоді, в усіх галузях суспільного життя, в Україні та поза її межами;
·        культурно-просвітницький – збереження та пропагування національних цінностей в Україні та поза її межами; захист мови та культури Українського народу;
·        міжнародний – співпраця з міжнародними організаціями захисту прав і свобод людини та громадянина, з культурно-просвітницькими міжнародними організаціями, з жіночими міжнародними організаціями, з організаціями української діаспори;
·        інформаційний – поширення інформації про діяльність Товариства та його ідеї;
·        науковий – організація та проведення наукових конференцій, круглих столів, диспутів, лекцій, зустрічей (у тому числі міжнародних), вечорів вшанування визначних людей України;
·        благодійний – піклування про дитячі заклади, притулки для людей похилого віку, допомога ветеранам УПА, підтримка у проведенні дитячих осель, з метою оздоровлення дітей, фізичного та духовного виховання.

Aug. 30th, 2013

Знайомство з «Жіночим товариством імені Ольги Басараб та Олени Теліги»

червень-2013
Що українці знають про українські жіночі організації? Наскільки впливовою є діяльність об’єднань українського жіноцтва в Україні та світі? Як представлені українські жіночі організації у світовому інформаційному просторі?
Навряд чи ви знайдете сьогодні ґрунтовні дослідження, які би містили відповіді на ці питання. На жаль, пасивність українського політикуму, та й звичайних громадян, - відомий факт у сфері розбудови громадянського суспільства. Про останнє багато пишуть у науково-публіцистичних роботах та багато говорять на різного роду конференціях. Але до сих пір роль українського жіноцтва в бутті української нації залишається малодослідженою темою.
Цією темою натомість зацікавилися російські журналісти, зокрема московський телеканал RT (http://russian.rt.com/all), який готує проект «Жіночі рухи в Україні». У рамках цього проекту, знімальна група «Раша Тудей» зв’язалася з Олесею Применко, головою Жіночого товариства ім. Ольги Басараб та Олени Теліги, з проханням взяти інтерв’ю.
29 серпня у приміщенні Фундації ім. Олега Ольжича знімальна група «Раша Тудей» спілкувалася з представницями Жіночого товариства ім. Ольги Басараб та Олени Теліги, під час робочої зустрічі. Олеся Применко розповіла про мету та напрямки діяльності Товариства, про роль жінки в житті українського суспільства, про негативне ставлення націоналістів до фемінізму.
30 серпня у приміщенні Фундації ім. Олега Ольжича знімальна група «Раша Тудей» мала нагоду відзняти майстер-клас з самозахисту від чемпіонки світу з кік-боксингу-2013 Катерини Тарновської, а також взяти в неї інтерв’ю. Катерина розповіла про свої спортивні успіхи та Школу жіночого бойового мистецтва «Асгарда», яку вона організувала ще на початку 90-х років. «Амазонка» - так називають її на спортивних змаганнях та в патріотичному середовищі. Після розмови з Катериною московські журналісти позбулися стереотипу про нібито фемінізованих українських амазонок.
Найбільше журналістів телекомпанії RT цікавила відповідь на питання – який ідеал Української Жінки? Олеся Применко і Катерина Тарновська відповіли однаково – Українська Жінка є гарною, розумною і сильною, всебічно й гармонійно розвинутою. Вона є Жінкою, Дружиною і Матір’ю. Буремні часи, кризи в житті української нації виплекали в ній мужність та стійкість – в обороні свого роду – проте не позбавили жіночості й прагнення бути вродливою.
Чекаємо репортажу «Раша Тудей» цієї осені.
Джерело: http://kmoun.info/news/view/962.html

Aug. 15th, 2013

Семінар "Асгарда". Карпати. 5-10 серпня 2013р.

Серед львівських Карпат, біля с. Тухля, відбувся ознайомчий семінар Школи жіночого бойового мистецтва "Асгарда". Під час семінару відбувалися зйомки журналістами зі Швейцарії, Британії, Франкфурта, Москви. Семінар проводила чемпіонка світу з кік-боксингу-2013, засновниця оригінальної системи жіночого бойового мистецтва "Асгарда" - Катерина Тарновська.
Серед занять: ранковий біг по горам, йога, обливання водою з гірської річки, практика самозахисту, володіння зброєю (шаблі, мечі, серпи, палиці та ін.).
Більше про "Асгарду" можна прочитати тут:http://www.asgarda.com.ua/
Українські амазонки - найкращі! :)
IMG_0923

Previous 10